Щодо боротьби лижників та бордерів (між собою, з собою, зі спорядженням, зі схиломи, з підйомниками так “бугільщиками”).
Я, як той що катався по кілька років і на тому і на тому, сказав би що для лижника головніше саме власна техніка, головніше усвідомлювати що ти це робиш краще ніж “той” та “вон той”, ти це робишь ідеально і тобі це приносить задоволення, ти можешь проїхати швидше за всіх гламурніх та інших “псувальників склону” … “а оць цей поворот трасси … і ти на повній швидкості без гальмування та не скидаючи швидкості при зміни напрямку ..”, “розрізаючи склон своїми наджорсткими лижами” або першим поза трасою і ти так хоп хоп хоп хоп хоп хоп, у ритмі вимальовуєшь ідеальну сінусоіду, твоі лижі за 10к грн (або навіть евро) дуже рагно пливуть по снігу, а ти іми ідеально керуїш і  всі дивляться як ті з’їзжаєшь і дивуються як в тебе все так гарно виходить … або першим на відретраченому схилі – що за диво їхати першим по “вільвету” від ретраку а потім дивитися вгору на свій слід на сколні – “чи дійсно все я зробив правильно? – а ні, он той третій віток був невдалий – скинуло лижу! – добре давай ще разок зїду – бо я зможу краще! я ж це можу” – і ще і ще раз, краще і краще … а потім давай схил крутіший, з поворотами, за різними нахилами – для цікавості випробовування себе – “А чи зможу я і цей складний чорний (червоний) схил пройти як той червоний (синій)”. Або для глумурних лижниць щось накшталт “Боже як я гарно з’їжаю! я “богіня” (Що насправді ті самі почуття, тільки більший та меньший рівень усвідомлення, чи розвитку) “.
Техніка же катання на борді досить проста центр масс по центру – їдешь як їхав лівіше на ліво правіше на право – дуже нахилився різко повернув ще сильніше впав. – все – тут нікуди рости і нічого тут вдосконалювати – “все геніальне – просте”. а ось чи _зможу_я_ _ці_знання_ _прикластки_ _на_цьому_схилі_? Уааааааа!! да було цікаво! (круто, кайф я зміг), а ще разок? – уфф, курто – ідеально пройшов схил – ні разу не впав, а ще разок? – можна, але .. – а ще? – та ну, я знаю що Можу! – поїхали на інший склон, ооо чорна хвиляста розбита трасса – ЫЫЫЫ – уффф, болить .. – майже зміг (кант тупий, скользяк покоцаний, лижники шниряють – невже не зрозуміло що я спиною не бачу) – ще разок? – можна, але я то з’їду, але кант то все одно тупий, та і з’їжати так само нецікаво а по іншому взагалі льод і ще раз падати нецікаво – поїхали далі .. ООоо Пухляк ! – І ніхто ще не їздив! (зрозуміло що вчора був снігопад і все засипало, та все одно …) А Я крутий – я здолаю цей схил! (пішки, куборем, молоточками) УАУ !! я з’їхав та все ще живий!! там требо було лівіше взяти а тут правіше і взягалі білоб чудово – давй ще раз, ууууууу, я проїха – було супер ще давай – аааааа круто … ще? – можна, та … вже і не впав ні разу, та вже вчорашні сліди видно і відчуваются з під снігу, та роскатаний він вже – … поїхали далі, оно туди – там буде круто! …

(Присвячено тим, хто відчув різницю в сприннятті гір схилів спорядження і власних відчуттів!)

П.С. Якщо ви знайшли себе не в тому абзаці – може ви не дуже чесний с собою? чи може вам спробовати змінити спорядження, як кілька років тому це зробив я? ;)

п.п.с. якщо ви ярий прихильник лиж – дивіться на бордерів – вони не бачать спиною і не завжди можуть повинути в будь-який момент (у будь-який – лише неспадівано впасти :) ) !
Якщо ви ярий сноубордист, будте ласкаві їхати не через весь схил а лише на окремій ділянці якумога предсказуємо – щоб не наводити паніки серед лижників, не перекривайте схил повністю коли сидите группами (сідайте один за одним а не у рядок на пів схилу)
І для всіх намагайтеся зупинятися не посередені крутого схилу а десь на узбіччі трасси, а уж якщо впали то якомого бистро сповзти на край. (чи хочаб зробіть так щоб заняти на трасі якумога меньше місця) і взагалі краще не зупинятися на переїздах та у інших вузьких місцях.

Гароної погоди!