A password will be e-mailed to you.

10599488_10202824590316634_4013331436858127920_n

Ми продовжуємо писати про цікавих людей, які вирішили спробувати свої сили у волонтерствах, стажуваннях та закордонних обмінах, щоб не лише дізнатися про можливості цього світу, а й досягнути чогось нового. Сьогоднішній герой рубрики Apps Community – Антон Дудко, який закінчує своє річне волонтерство у Польщі за програмою EVS.

Розкажи як у тебе виникла ідея податись на EVS і що ти робив до цього?

Пам’ятаю добре, що десь в далекому 2011-му, на балконі однієї квартири у віддаленому масиві Харкова народилося моє рішення взяти участь в EVS. Цю квартиру ділили хлопець з Німеччини і дівчина з Франції, на той час волонтери EVS в Україні. Тоді я лише знав, що з різних боків до мене долітають уривки фраз про молодіжні проекти, довгострокове волонтерство, подорожі навколо Європи, і розгублення щодо можливостей, відкритих попереду. Це точно цікавило мене, але повсякдення (читай: університет) не дозволило задуматися над цим далі по-справжньому. Допоки навесні 2013 року мені не поталанило виграти участь на “Навчальний візит у Гдині” в Польщі і я мав нагоду провести два тижні в Гдині, прекрасному польському місті, збираючи докупи свої знання про демократію, самоврядування, відповідальне громадське суспільство і паралельно беручись (напівсерйозно, напівжартома) за польську мову.

Під час візиту з нами проводили більшість часу і допомагали волонтери EVS, які були залучені до організації проекту і, звісно, ми потоваришували. Під кінець проекту організатори оголошували також про можливі вакансії для наступної “зміни” EVS-ів під кінець того року. Це змусило щось всередині іронічно посміхнутися, але зерно ідеї потрапило влучно. Після мого випуску і відчайдушної автостопної подорожі Європою (читай http://inspired.com.ua/travel/unkrainian/) я проїжджав по дорозі додому через Гдиню, зустрівся з людьми ще раз, і зрозумів: моє місце на найближчий час має бути тут.

Звісно, на моє рішення повпливали участі у численних коротких волонтерських проектах колись раніше (табори, обміни), багато подорожей і зацікавлення культурами і мовами. Але повинен був наступити цей час перетворювати намір “колись в житті взяти участь в EVS” на конкретне “тут і зараз” — і я згодом не пошкодував. В багатьох людей від моменту “дізнатися про EVS” до моменту фактичної участі проходить чимало часу, до декількох років. Дещо так було і в мене. Сподіваюся, що ця стаття може стати для когось з читачів цим “першим моментом”.

Що знадобилось для того, аби тебе взяли на волонтерство — документи, кошти, інші ресурси?

Формальні вимоги для участі в EVS нечисленні: вік від 18 до 30 років, в програмі можна брати участь протягом не більше 12 місяців за життя. Наприклад, не вимагається жоден рівень освіти чи рівень володіння іноземною мовою. Головне — правильна мотивація до участі, ідентифікація самого себе з волонтерством, і готовність вчитися щодня. Деякі додаткові умови можуть залежати від конкретної організації чи проекту.

В рамках проекту (це програма Єврокомісії, від 2014 року в структурі Erasmus+) волонтерові забезпечується весь побут (житло, харчування, місцеві переїзди тощо), страхування, і невелика сума кишенькових грошей. Також покриваються витрати на міжнародну подорож до місця проекту і по його закінченні додому — на 90%, тобто чи не єдиною справжньою витратою волонтера є 10% цієї вартості. Грошей варто мати з собою лише на перші тижні чи на додаткові власні витрати чи подорожі. Для українських волонтерів, звісно, виїзд до Європи також зв’язаний з отримання візи — що останнім часом буває дуже по-різному, але в моєму випадку був потрібен мінімум документів і всього 5 днів часу. Всі папери про мету поїздки надає приймаюча організація (в мене були лист-запрошення на проект та страхування на весь період), на довгострокову візу часто навіть не потрібні документи на кшталт довідки з роботи/навчання (адже ймовірно, що ви щойно закінчили їх перед EVS) чи виписок з рахунків. Серед інших ресурсів потрібно терпіння та комфорт з відчуттям невизначеності.

Якими є твої завдання та обовязки в цій програмі? Як виглядає твій побут?

Проектів EVS є на всі смаки, і можна ділити їх на різні категорії, краще скажемо коротко, що бажання допомогти людям можна пов’язати з будь-якою діяльністю, яка одночасово приносить задоволення. В рамках свого проекту я працюю над створенням та проведенням тих самих “навчальних візитів у Гдиню”, про які писав вище: допомагаю в координації з учасниками, планую їх приїзд, логістику перебування, останнього разу перекладав усно з польської на російську тощо. Знання польської мови насправді дозволило мені взяти на себе більше обов’язків з часом і я стараюся домопогати координатору проекту в майже всіх аспектах і стежити, щоб навчальні візити організовувалися якісно — вважаю, що це власне важливий професійний досвід.

10464024_10152962125109992_8152237509182499536_n

Побут волонтерів EVS в Гдині організований на високому рівні: я провів останній час, живучи в просторому домі недалеко від моря — з 11 іншими волонтерами, всі різного походження, віку, та погляду на світ. Кімнату ділю з іще двома хлопцями — зі Львова та з Турину (Італія), які працюють в різних організаціях міста. Цей дім — одна суцільна туса тривалістю в рік, зі своїми пригодами, друзями, і атмосферою — не думаю, що перебільшу, якщо скажу, що раніше не жив в настільки класному місці і компанії. В якості місцевого транспорту в мене спочатку був місячний проїзний на всі види транспорту, а віднедавна за моїм проханням — дофінансування до велосипеду ;) Також я отримую всю необхідну підтримку від організації в межах своєї волонтерської діяльності (повернення коштів за всі міжміські поїздки, на перших порах — курси польської мови, регулярні тренінги та консультації).

Чи є у тебе вільний час для власних потреб і чи можеш ти працювати ще десь паралельно?

На папері кожен волонтер має визначені робочі години, мої — від 9-ї до 16-ї по буднях. На практиці волонтерство — більш спонтанний порив людської душі ;) Так чи сяк, може бути складно вписати таку діяльність у рутинні рамки. Знову-таки, проектів буває багато різних, у моєму проекті явно видно великі піки активності: коли є навчальний візит — це декілька разів на рік — це зайнятість 24/7 і пауза на усіх інших аспектах життя; коли ж візиту немає — то спокійна підготовка наступного і офісна робота над подальшими завданнями та іншими ідеями. Мені пощастило мати приємний адекватний колектив, якому важлива не моя присутність, а моя результативність — це дозволило мені під час волонтерства поєднувати і насичене життя в Гдині і навколо, і настольні ігри чи фільми по вечорах, і встигнути зробити з десяток поїздок за кордон.

Питання про підробітки з’являється класично у всіх, з ким я говорив. Офіційно під час EVS волонтер не може бути ніде працевлаштованим, на практиці ж “слов’янський” менталітет притаманний всім людям світу на різних глибинах душі. Якщо потреба в додаткових грошах чи надмір нудного часу дійсно є, ідеї завжди знайдуться. Дійсно, на перших порах свого волонтерства в мене були певні цілі, і на роботу над ними я теж виділяв чимало ранкових і вечірніх годин: працював над декількома проектами онлайн, і активно продовжував готувати українську молодь до TOEFL (чому є речовий доказ http://inspired.com.ua/news/online-toefl-training/). Тут з часом виникає така проблема, що може виявитися, що ти знаходишся в новому цікавому місці, обставинах, і оточений класними людьми, які хочуть познайомитися ближче, але ти не маєш часу на них і ніби не присутній у всьому тому, що навколо. Трохи так сталося зі мною. Дещо переглянувши свою мету, я зрозумів, що як по кліше “EVS is the one time of your life” і пускати час на додатковий заробіток мені просто шкода. (До подібної рефлексії закликаю всіх читачів, чим би ви не займалися). Тепер відчуваю себе значно ліпше, збавивши обороти по всіх напрямках, хоча уроки онлайн продовжую давати індивідуально під настрій.

10525374_812937562057788_3591905644417826310_n

Що тобі найбільше подобається в цьому волонтерстві?

Кожна історія EVS — унікальна, і немає двох подібних. Мені в моїй подобається комбінація всіх факторів, але окей — конкретно. Я вже майже рік живу на морі. Мене оточують вдома і на роботі позитивні люди, які займаються тим, що їм справді подобається (і навпаки). Волонтерство захистило мене від магістратури в Києві, яка точно не вписалася б гармонічно в моє життя, але до цього могло дійти. Гдиня — найкраще місто в Польщі за численними рейтингами, а я реалізував своє давнє бажання їздити щодня велосипедом — з натхненням тутешньою інфраструктурою. За кілька місяців я вивчив на функціональному рівні польську, але в домі можу досхочу висловити всі свої емоції будь-якою з ще чотирьох мов — залежно від того, хто опиниться на кухні.

Який термін твого волонтерства і чи придумав ти вже, що робитимеш по його закінченні?

Мій проект був річним, тобто максимально можливої тривалості, я розпочав його в жовтні 2013 року.

Нещодавно я констатував, що Гдиня — правильне місце для мого всестороннього розвитку на цьому етапі життя. Тому проходжу через стандартний набір дій з метою подовжити своє перебування тут. Це включає в себе влаштування на роботу, з пошуком якої буває по-різному і для поляків і для іноземців, тому наразі це моя пріоритетна задача. Минулого тижня я запустив міні-онлайн-кампанію #FindAJobIn40Days — “знайти роботу за 40 днів” (дивись http://findajobin40days.com/), бо саме стільки залишалося до кінця мого волонтерства. Піарю свою кандидатуру, зосереджуючися на Гдині і навколишніх містах, польською і англійською, шукаючи вакансії активно і пасивно. Моє уявлення свого зайняття на найближчий час — зв’язане з іноземними мовами в моєму арсеналі, надалі з міжнародним аспектом, у сферах бізнесу чи освіти.

Наскільки успішним я буду в цьому — покаже час, але я налаштований оптимістично і на найближчий час, і довготерміново. Після Гдині планую наступний міжнародний стрибок кудись на більшу відстань, але всьому свій час.

Як плануєш використати отриманий досвід та знання?

В контексті подій, які почалися на Україні восени незабаром після мого виїзду, я мусив переглянути своє ставлення до багатьох речей. Я сформулював для себе, що моє довготермінове бачення точно зв’язане з Україною, але наразі я продовжую свій поставлений план подорожувати світом і саморозвиватися. Польща — країна-приклад №1 для України в багатьох аспектах, про які зараз часто йде мова, і своєю роботою над “навчальними візитами в Гдині” я безпосередньо долучаюся до передачі цього польського досвіду. Це дає мені якесь відчуття того, що я на відстані долучаюся до нашої боротьби за кращі часи. Зважаючи на це, рік життя в Польщі і добре ознайомлення з країною з різних боків вже може бути моєю користю.

З професійної точки зору, я працював рік в офісі активної некомерційної організації, що реалізує проекти місцевого уряду та ЄС. Зсередини я міг навчитися тому, який цикл таких проектів і яке їх місце в сучасному світі, а також, як робота над ними виглядає в повсякденності, та які якості для цього потрібні. Практичні вміння та нові знання точно стануть мені в пригоді в кожному напрямку, в якому я можу рухатися далі.

Вже скоро на мені відіб’ються зміни більш абстрактні, в цінностях, пріоритетах, стилі життя, які я вважаю за позитивні і за які вже відчую вдячність. По суті, EVS дає додатковий час на зрозуміння себе. Дещо інкубаторні умови, трохи більше вільного часу і трохи менше клопотів — я раджу скористатися цим не лише на розваги і тусню (яких має бути вдосталь), а й на досягнення гармонії з собою і своїми подальшими цілями.

Насамкінець, досвід життя в іншій країні, в оточенні людей з різних культур, в різних умовах — можливо, складних, можливо, приємних; активні і часті подорожі; друзі, які залишилися на відстані багатьох кілометрів, але все ж так близько; невмирущий оптимізм та бажання допомогти комусь просто тому що знаєш, що сам колись був в такій самій ситуації — це те, що дозволяє нам бути гідними братами і сестрами і громадянами цього світу. Це все є в EVS.

640х150_1

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.