[ads-pc-2]

Продовжуємо спецпроект із WINETIME, присвячений альтернативним маршрутам Старої Європи. Цього разу нашу мапу смаків доповнимо Францією.

Із Францією у кожного свої асоціації: улюблені книги, музика, кіно, вино і тисячі нюансів зі світу гастрономії. А ще просто спогади з подорожей і мрії про нові. Мрії, що з ними так солодко прокидатися і покоряти чергові життєві горизонти. Це дивовижно тонкий акцент настрою: пригадайте про «свою» Францію, і що б не відбувалося довкола, а на душі неодмінно стане трішки ароматніше і затишніше.

І спробуй не мріяти про Францію, коли за вікном осінь, коли на думку так і просяться аромати паризьких кафе, атмосферні вечори в бордоських шато у час збору врожаю і духмяний аромат із коньячних погребів Шаранти — у розпалі їх новий великий сезон.

27 регіонів Франції на карті смаків орієнтовно розділяють на 12 напрямків, кожен із яких цілком самодостатній і вартий уваги. Цього разу ми виокремимо ті із них, що видаються найбільш актуальними в контексті сезону.

Лангедок-Руссільйон

Відправившись у Лангедок-Руссільйон, ви ще цілком встигнете наздогнати літо. Адже це один із тих теплих середземноморських регіонів Франції, де тераси ресторанчиків і кафе навіть в жовтні ще будуть сповнені життя. Але на відміну від розрекламованих і зіпсованих великими грошима сусідніх регіонів, на цих землях вас зустріне проста провінційна Франція у найдобрішому із сенсів. Тут смачно, недорого і неймовірно живописно.

Смаки Лангедока і Руссільйона — це свого роду компроміс між висотами французької кулінарної майстерності і душевністю та простотою продуктів на сільському столі. Чого тут тільки не знайдете: паштети і ковбаси, делікатеси із мисливських рук, легендарний Рокфор і розмаїття козиних сирів, морепродуктів з запасом, а також, ясна річ – фрукти, овочі, гриби і т.п. Цікаво, що столітні каталонські рецепти останнім часом тут завзято осучаснюють, часом – у шедеври, але інколи – і в метаморфози, то вже як пощастить :)

Ось, наприклад, Mel i mato, колись – створожене молоко, полите медом, сьогодні – нереально смачний сорбет «Баньюльс». Загалом, основний мотив місцевої кухні, що віддавна славилась солодко-солоними поєднаннями, у наш час заграв справді новими барвами. І не спробувати тої таки тутешньої дичини під шоколадним соусом із сухофруктами та мигдалем – значить те ж саме, що побувавши у Парижі, не прогулятися доріжками казкового Монмартру.

До речі, із винами Лангедока і Руссільйона та ж сама історія, що й з кулінарією – у них з достатком і традицій, і новацій. Ці вина такі ж щедрі і щирі, як і місцеве населення, і такі ж сонячні й життєствердні, як тутешня природа. І знову ж таки – цілком доступні, всупереч популярним стереотипам про космічні ціни на французьке вино. Щодо конкретних виробників, рекомендуємо заїхати на вино у ресторанчик Côté Mas виноробного сімейства Les Domaines Paul Mas. Тут вас порадують і затишною атмосферою серед виноградників найстарішого виноробного регіону Франції, і різноманіттям вин: від легких, дуже сучасних і креативних до глибокої і мудрої класики.

Рона-Альпи

Змістившись трішки ближче до центру країни у напрямку регіону Рона-Альпи, потрапляємо наче в паралельний світ смаків. Тут уже висока кухня «у повний зріст» зі всіма її нюансами і персоналіями, вина зі світовим іменем і дещо інший порядок цін.

Завширшки майже такий як «сусідка» Швейцарія, регіон Рона-Альпи, що простягається від альпійських висот до гір Форез, порадує своїм особливим колоритом і запасом смаків. Куди потрапив, починаєш усвідомлювати, вже хоча б прогулявшись одним із ринків Ліона, Сент-Етьєна чи Гренобля: фрукти, овочі і прянощі на будь-який смак, сири Том, Реблюшон, Вашерен і багато інших,  риба із гірських річок і місцевих озер, домашня птиця, дромські цесарки, фірмові ліонські ковбасні вироби і ласощі на чолі із прославленим місцевим шоколадом.

Тут вже навряд чи хтось встоїть перед численними дегустаціями з рук місцевих виробників і перших же емоційних покупок, а якщо ще випадково на аперитив вас пригостять місцевим Шартрезом (натуральний лікер на основі 130 трав), вважайте – день вдався! От тільки дещо не за вашим «сценарієм», можливо :)

Що ж до «високих» ліонських рецептів, особливих подробиць не чекайте. Хто розбереться в цій кулінарній алхімії? У цьому контексті точно можна порекомендувати хіба що одне – відкласти на цей «атракціон» окремий бюджет, і бажано також приглянути заздалегідь кілька ресторанчиків на тому ж таки TripAdvisor, аби вберегти себе від усякого роду несподіванок. Інтерпретуючи популярний жарт, щодо ліонських рецептів, кулінари часом жартують, мовляв, древні заклинання читаються куди простіше. І справді, одна із головних кулінарних столиць світу таїть в собі немало несподіваного і смачного. Занурюйтесь у них із задоволенням! Адже це якраз той випадок, коли смакам дійсно варто віддатися, довіритись, відпустивши стереотипи у собі…

Про місцеве вино розмов не менше. Одне із кліше, що їх тут неодмінно почуєте – про Рону, Сону і Божоле, три річки, що омивають Ліон. Але в жодному разі не обмежуйтесь лише Божоле, і тим більше не переплачуйте за нього надто. За що справді варто заплатити – так це за виняткові вина Північної Рони. Захочете насолодитися ними сповна – обов’язково заїдьте в гості на виноробню E.Guigal. Для французького виноробства це ім’я значить стільки ж, скільки, до прикладу, Chanel для світу моди…

Пуату-Шарант

Ми могли б розповідати вам в контексті цього регіону про виняткові місцеві устриці і відмінно налагоджений процес їх розведення, можна було б спробувати переконати вас щодо унікального смаку місцевого козиного сиру чи відзначити, що саме в цьому регіоні створюють найкраще масло Франції, або розкрити секрети фірмових голубців чи кролика під оригінальною фіолетовою гірчицею… Могли б. Але навряд чи все це коли-небудь буде сприйматися чимось більшим, аніж просто масовка на фоні головного «героя» регіону.

Його можна любити чи не любити, але спробуй не згадати про нього, коли осінь потихеньку вичерпує останні запаси тепла… Про що це ми? – Про коньяк, друзі! :) Реалії українського ринку, на жаль, нівелювали ім’я цього напою у нас в країні, адже авторське право французів на коньяк вітчизняні виробники і досі ігнорують, називаючи ним власні бренді. Але справжній коньяк – продукт винятково французький,  із чітко регламентованою територією і технологією виробництва, що у них суворо контролюється! Відповідна і якість (!), а не підфарбований спирт за 70 з лишком гривень, що не може бути коньяком в принципі!

Лиш повірте, побувати на батьківщині цього напою, пройтися вуличками однойменного містечка, продегустувати безпосередньо в погребах коньячних домів якісь виняткові купажі і вінтажі, поєднавши із влучно підібраною гастрономією – це мистецтво, що назавжди розставить для вас крапки над «і» в цій темі.  Та і просто запам’ятається, як ще один ароматний і затишний спогад із Франції.

Текст: Сергій Шалайко, фото: Ben Levy, Tzu-yen Wang