A password will be e-mailed to you.

tumblr_nk8md0KzbX1r1arpmo1_1280

Friedman-Richard-circular-thumbLargeРічард Фрідман, професор клінічної психіатрії в медичному коледжі Вейла Корнелла

Кожна людина на цій планеті відчувала тривогу — дивне відчуття того, що попереду тебе чекає щось погане.

Багато хто, скоріше за все, вважає, що причина тривоги криється в психології. Однак лікарям давно відомі випадки, коли людина схвильована, але при цьому не знаходиться в небезпеці чи стресовому стані. Багато таких людей не позбавляються тривоги навіть після довготривалої психотерапії.

Нещодавні нейробіологічні дослідження частково пояснюють цей феномен. Науковці вперше продемонстрували, що певні варіації генів у мозку роблять людей менш нервовими, здатними легко забувати страшні й неприємні речі. Завдяки таким мутаціям, у мозку людини виробляється більше анандаміду — так званої «молекули кайфу» (його ще називають природною марихуаною).

Коротше кажучи, деякі люди менш схильні до тривоги через те, що вони побороли еволюцію в лотереї, отримавши в нагороду генетичну мутацію, котра ніяк не впливає на їх силу чи характер. Вона є приблизно в 20% дорослих американців. Також вони з меншою вірогідністю стають залежними від марихуани та, імовірно, від інших наркотиків — можливо, тому що їм не потрібен заспокійливий ефект, який надає марихуана.

Один з моїх пацієнтів, чоловік 40 років, страждав від депресії. На першому сеансі від розповів, що протягом 15 років він вживав канабіс (наукова назва конопель) майже кожного дня.

«Це стало частиною мого життя», — пояснив той. — «Світ здається більш цікавим, я стаю менш вразливим для нещастя».

Проте також було зрозуміло, що хронічна пристрасть до марихуани значно пригнічувала його почуття. Окрім того, чоловік, будучи менш нервовим, почав гірше працювати.

Коли він, нарешті, припинив вживати канабіс, його почуття загострились. Ба, більше — до нього повернулося відчуття тривоги.

«Зараз я більш живий. Я все добре сприймаю, але в той же час легко збуджуюся і постійно на нервах», — визнає чоловік.

Зрозуміло, що мій пацієнт позбавлявся своєї хронічної тривоги за допомогою марихуани. Однак можна й по іншому поглянути на його проблеми. Ендоканнабіноідна система знаходиться поряд з анандамідовою дуже близько, при цьому саме вона є ціллю марихуани. Багато років з нею пов’язували відчуття тривоги. Вона є у багатьох тварин, хоча знайти інше створіння, досить розумне (або ні) для того, щоб стимулювати її рецептори за допомогою канабісу, складно. Основним канабіноідом у нашому мозку є анандамід, що синтезується нашим тілом. Його назва походить від слова «ananda» (санскрит.), котре означає «спокій», адже, коли той впливає на канабіноідні рецептори, це надає заспокійливого ефекту.

У кожному з нас виробляється анандамід, але в людей, які отримали від природи щасливий ген, його більше, оскільки в них у малій кількості продуктується ензим (білок, котрий відіграє роль каталізатора у біохімічних реакціях) під назвою FAAH, що деактивує анандамід. Саме мутація у гені FAAH призводить до того, що в мозку людини утворюється більше «молекул кайфу».

Люди з таким геном рідше відчувають тривогу й менш схильні до вживання марихуани. Більш того, під час її викурювання, вони почуваються менш щасливими, навідміну від людей, які мають нормальний ген FAAH, що приносить задоволення. Дійсно, навіщо вживати марихуану, коли в тебе й без того повнісінько її природного замінника?

Дослідження показали, що люди без змінного гену важче відчувають відмову від вживання канабісу. Ось вам приклад корисної мутації: вона робить вас більш спокійними й знижує залежність від марихуани (можливо, й від інших наркотиків).

Наприклад, в результаті дослідження майже 2 100 здорових волонтерів з’ясувалося, що люди з двома копіями мутованого гену потрапляють в залежність від марихуани з імовірністю приблизно у 2 рази менше (11%), ніж особи зі звичайними (26%).

Звісно, йдеться ще й про моральну стійкість, а не тільки про відсутність абстинентного синдрому (або синдром відміни — складний комплекс патофізіологічних явищ, що розвивається при раптовому припиненні прийому лікарського препарату після тривалого його застосування, як правило, у великих дозах): подвійна кількість мутованого гену надає вам більше сил, щоб просто сказати «ні».

Цікаво, що представники різних етнічних груп по-різному схильні до мутації FAAH. Згідно з нещодавними даними, зібраних «HapMap», інттернаціональним проектом, в межах якого вивчаються генетичні відмінності й подібності між людьми, близько 21% американців європейського походження, 14% китайців та 45% нігерійців володіють цим варіантом гену.

Враховуючи, що канабіс чудово посилює відчуття щастя, той факт, що він є найбільш споживаним незаконним наркотиком у США, навряд чи може когось здивувати — утім, деякі штати вже легалізують його. 44% американців у віці від 12 повідомляли про те, що вони колись вживали марихуану.

Також вельми ймовірно, що нещодавні відкриття про канабіноід є частиною чогось більшого. Наприклад, існують докази того, що генетична варіація опіатних рецепторів ( рецептори на зовнішній клітинній мембрані, які комплементарно зв’язуються з опіоїдами і тим самим забезпечують активацію біохімічних процесів даної клітини), на які діє морфін, оксиконтін та інші опіати, дозволяє з більшою вірогідністю не виробити залежність від опіатів.

Та невже ця канабіноідна мутація лише супроводжується меншою тривожністю та зниженою пристрастю до марихуани — або вона їх викликає?

Щоб відповісти на це питання, професор психіатрії Френсіс С. Лі та дослідник Іва Динчєва (обидва з медичного коледжу Вейла Корнелла) так само, як їхні колеги з Університету Калгарі та інших закладів, узяли людський варіант гену FAAH та пересадили його у мишу, де вони могли б дослідити його особливості. Паралельно з цим вони спостерігали за групою людей з варіантним геном FAAH.

Звісно, ці «олюднені» миші були менш стурбовані, на користь чого свідчить той факт, що вони провели більше часу у відкритій секції лабіринту (більш нервові миші ж воліли знаходитися біля стін). Як і люди з цим геном, вони демонстрували схожі зміни у нервових реакціях, пов’язаних з тривогою чи страхом. Однак корисні чинники цієї мутації на цьому не закінчуються: і миші, і люди з канабіноідною мутацією легше позбавлялися страху.

Отже, природа зробила нас усіх в однаковій мірі готовими до небезпеки: ми однаково швидко навчаємося боятися різних речей. Проте деякі люди забувають про минулі негоди легше та живуть з набагато меншою тривогою.

Окрім того, що ми дізналися про знервованість, ці відкриття також дозволяють нам додати нові терапевтичні цілі для лікування широкого спектру залежностей. Річ у тім, що канабіноідний ланцюг впливає безпосередньо на дофамінові рецептори, котрі є основними цілями найбільш поширених накркотиків, на кшталт кокаїну, опіатів й алкоголю. З цього випливає, що лікування, спрямоване на ендоканабіноідну систему, доопоможе людині позбавитися він пристрасті до марихуани та іншим наркотикам.

Зараз ви, мабуть, міркуєте, навіщо нам взагалі канабіноідні рецептори. При цьому вони є одними з найбільш численних рецепторів мозку. До речі, в нас ще є опіоідні й нікотинові рецептори, котрі є своєрідними замками, а опіати й нікотин — ключами. Тіло самостійно створює для них свої ключі. Що до бензодіазепінового рецептора, то мозок виробляє заспокійливий нейротрансмитер GABA, котрий пов’язаний з місцем, що розташоване недалеко від рецептора, до якого надходять препарати на кшталт валіума й клонопіна.

Якщо ви креаціоніст (людина, яка вірить в те, що світ, людство та різні форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою), то вас повинно здивувати вражаюче почуття гумору творця, котрий зібрав наш мозок за такими різноманітними схемами, при тому, що деякі з нас відчувають велику кількість спокус, а хтось не думає взагалі. Все це дуже несправедливо.

Факт у тому, що ми всі маємо випадкові та абсолютно не чесним асортиментом генетичних варіацій, котрі роблять нас більш чи менш спокійними, нервовими, депресивними чи схильними до вживання наркотиків. Деякі з полегшенням виявлять у собі варіацію, яка робить їх схвильованими людьми, адже тоді це не вони слабкі, а природа так розпорядилася. Моєму пацієнту чудово допомогли антидепресанти та медитація. Але психотропні препарати, терапія й техніки реклаксації допомагають не усім, тому чому б не лікувати тривогу марихуаною?

Проблема в тому, що канабіс уповільнює канабіноідну систему мозку, і є докази того, що хронічне вживання наркотику призведе не тільки до позбавлення тривоги, але й до проблем засвоєнням інформації та пам’яттю. Що нам дійсно потрібно, так це препарат, який буде здатний збільшувати кількість анандаміду в тих, кому не пощастило з генами.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.