[ads-pc-2]

Сьогодні в нас у гостях – Марк Лівін, який віднедавна став контент-директором агенції СОХО, а вільний час присвячує літературі: і не на словах, а на практиці – друком уже вийшло дві його книги. З Марком ми поговорили про те, чому він почав займатись рекламою та дізнались, як надрукувати свої власні книги.

– Розкажи про те, як ти потрапив до СОХО.

– В агентство я потрапив, коли переміг у номінації «Найцинічніший мотиваційний лист». СОХО – відома рекламна агенція, котра щодня отримує десятки листів із резюме. Я про це знав, тому підійшов до питання творчо: додав до резюме незвичайний супровідний текст. Через нього мене й покликали на співбесіду.

Під час першої розмови із керівництвом ми порозумілися, за тиждень я став менеджером власних проектів агентства, потім ком’юніті-менеджером і ось нещодавно – контент-директором.

– Чому вирішив займатися саме рекламою?

– Нічого такого я насправді не вирішував. У певний момент мого життя обставини склалися так, що я потрапив на роботу в компанію «Покупон» копірайтером. Там все і почалося.

Реклама подобається мені своєю універсальністю. Працюючи у цій сфері, я чи не щодня відкриваю для себе щось нове: продукти, послуги, сервіси. Всебічний розвиток – це одна з найбільш корисних сторін сфери digital.

–Як побудована робота в агенції? За чим до вас звертають клієнти і чим займаєшся конкретно ти?

– До нас звертаються зазвичай за комплексними інтернет-стратегіями. Ми їх розробляємо та втілюємо у життя. Кожна стратегія складається з безлічі компонентів: аналітика цільової аудиторії та конкурентного поля, вибір каналів, створення інструментів (сайтів, додатків, вкладок, посадочних сторінок, банерів тощо), медіа-планування, виробництва контенту для всіх каналів, модерація і таке інше. Кожен компонент є однаково важливим. Якщо просідає щось одне – погано працюватиме вся стратегія, і навпаки.

У СОХО я відповідаю за контент. Усе, чим наповнюються сайти, профілі, групи та блоги клієнтів, народжується в моєму відділі та проходить через мене. На перший погляд ми пишемо, постимо, спілкуємося з аудиторією, модеруємо і робимо все інше, з чого складається життя в соціальних мережах. Та насправді ж ми вирішуємо конкретні завдання, які ставить перед нами клієнт: постачаємо брендам аудиторію, доносимо до неї повідомлення бренду, його цінності, і, звичайно ж, вивчаємо та аналізуємо.

 

– Я знаю, що література є важливою частиною твого життя. Ти хочеш щось цим довести чи досягнути або це просто спосіб самовираження? Яка головна мотивація у всіх письменників?

У мене вже є дві видані книги та одна аудіозбірка із 10 прозових треків. За першу свою повість «Життя та інша хімія» я отримав «Смолоскип» у 2012. Відтоді все стрімко рушило з місця. Інтернет та соціальні медіа допомогли набрати швидкість та здобути популярність у читача. Література стала своєрідним хобі, котре приносить у моє життя дуже теплі та яскраві емоції.

Я часто чую запитання у соціальних мережах про те, що молодим треба зробити для того, аби їх помітили. Йдеться про надбання читацької аудиторії.
Коли кількість таких запитань стала масовою, я подумав над тим, що варто створити презентацію про комунікаційну платформу між автором та читачем. Вивчення, аналіз та написання цієї презентації зайняли в мене трохи більше тижня. Уперше я прочитав її для студентів у Івано-Франківську, на проекті «G5». Відтоді намагаюся допомагати кожному, хто до мене звертається із подібними темами.

Я часто розмірковую щодо свого письменницького призначення. Чесно, однозначну відповідь поки що складно озвучити. Як і назвати головну мотивацію того, чому я пишу книжки. Наразі це те, що в мене виходить найкраще. Якщо колись у житті з’являться штуки, котрі я робитиму краще, аніж написання тексту – я обов’язково ними займатимуся. Та сьогодні все є так, як є, і я від цього щасливий.

– Де ти друкуєшся?

– Перша моя книжка «Життя та інша хімія» вийшла у видавництві «Prostobook». Далі було її перевидання у молодому видавництві 49books. Наразі перевидаємо повість втретє, бо кількість бажаючих її прочитати не меншає.

Збірку короткої прози «Книжка» видав також у 49books.

Якщо говорити про «онлайн», то я маю свій особистий авторський блог, в якому нараховується 7000 читачів, які активно взаємодіють із контентом. Також я постійно розвиваю власні акаунти у соціальних мережах. Вони також допомагають мені доносити творчість до читачів.

– Які книги ти прочитав за останній рік? Надаєш перевагу друкованим чи читаєш із ґаджетів? Якщо так, то яких?

– Ніколи не лінуюся перечитувати Ремарка та Селінджера. Серед улюблених за цей рік – «Жінки» Чарльза Буковскі. Читав також чимало поезії. Відкрив для себе творчість Андрія Любки. Весною ми мали кілька спільних заходів – вечір «Страх. Жінки. Успіх» разом із Любком Дерешом та читання на фестивалі «Київські Лаври».

Та все ж наразі більше читається література професійного спрямування. Зазвичай думається, що подібні книжки – це більше необхідність, аніж задоволення. Та в мене все навпаки складається. Коли дуже любиш те, чим займаєшся, то й полюбиш супутні із цим речі та обставини.

Улюблену літературу колекціоную в друкованому вигляді. Решту читаю з iPhone. Зручно і майже не затратно.

– Що б ти порадив нашим читачам прочитати для досягнення особистих цілей?

– Усе залежить від того, які цілі ставить перед собою людина. У будь-якому випадку я б радив читати хорошу, визнану літературу – чи то класика, чи щось зі сфери, в якій працюєш. Зараз розвелося чимало розрекламованого, але геть нікудишнього чтива, яке зумовлює зворотний ефект: замість розвитку людина перебирає на себе хибні парадигми авторів і через це залишається на тій же позначці, що й раніше. Тому перш, ніж щось почати читати, краще десять разів перевірити, чи воно того варте.

Може, дивно прозвучить, але в мене є мій «особистий» список книжок, котрі я ніколи нікому не пораджу. Усі вони дуже особисті, і коли про котрусь із них кажеш другу «прочитай», то вони перестають бути «кращими» і просто переходять у категорію звичайної літератури.

– Що б ти побажав нашим читачам насамкінець?

– Спілкуйтеся із щасливими людьми та робіть те, що приносить вам радість!