A password will be e-mailed to you.

44OpRrPzuDY

Богдан Дубильовський кинув Могилянку на 4 курсі, щоб нелегально жити, працювати і подорожувати Британією. Занурення у заробітчанське середовище тривало 22 місяці. Експеримент над собою закінчився – і Богдан повернувся в Україну. Привіз з собою купу вражень, нових навичок і цікавих ідей.

Що тебе спонукало кинути Могилянку і вирушити до Британії?

Знаєш, з плином часу все нові відповіді я знаходжу на це питання. Тоді здавалося що йду, аби не рухатися по інерції, аби робити трохи більше, ніж мінімум.  Щоб не відкладати дорослішання у довгу шухляду магістерок-аспірантур, бо вже і так багато часу згаяв в університеті, що ніяк не сприяло збільшенню моїх кар’єрним можливостей. Гуманітарна освіта в Україні мало як сприяє працевлаштуванню… До того ж – це стильно і трохи культово – покинути навчання вже за сантиметр до фінішу.

Це, як не крути, вчинок серйозний – такий собі акт ініціації в чоловіки. Я кинув виклик соціальним нормам, своєму страхові, батькам, стосункам із деякими близькими. А щодо Британії – то тут усе вирішила інфраструктура. З’явився канал нелегального і швидкого переїзду і гарантії роботи на перший час. Це і стало вирішальним фактором. Інакше не знаю, чи поїхав би, а якби й поїхав, то, може, в Австралію чи Канаду, а то й Норвегію.

qyLQGn2pwhE

Пізніше я почав думати, що поїхав аби заробити стартовий капітал на відкриття власного бізнесу в Україні, а також щоб прокачати свої навички у якісь практичній, суто чоловічій сфері – на будівництві, в ремонтах, електриці. Щоб отримати унікальний досвід занурення у заробітчанське герметичне середовище. Приміряти на себе життя нелегала, емігранта, чорнороба. В Україні на той час у мене була затяжна депресія, з роботами “кидали” постійно, переслідувало почуття безвиході. Тому всі мої тогочасні рішення були добре обдуманими і прагматичними.

Як тобі вдалося потрапити в Лондон без візи?

Є безліч контор, які займаються нелегальним перевезенням людей «під ключ» в різні країни на заробітки. В Англію зокрема. Послугами одної з них я скористався.  Потрапити до Англії коштувало мені 30 000 грн. Прибув я до Британії з грецькою візою, перепливши Ла-Манш на вітрильній яхті.

Потім одного з дядьків-перевізників посадили у в’язницю на 9 років :).

На скільки легко було знайти роботу і на яких роботах зазвичай працюють іммігранти?

Я весь час працював на батька своєї дівчини. Зовсім трошки репетитором з англійської для своїх колег по роботі, та ще трохи приторговував на Ebay. Якщо немає роботи – вам дорога до української церкви. Там досить часто можна отримати інформацію про різні підробітки чи халтури. Все пов’язане із сферою будівництва та ремонтів. Жінки працюють переважно прибиральницями та служницями-куховарками. Також в іммігрантському середовищі процвітає підробка документів, так можна стати литовцем чи поляком і влаштуватися офіційно в якусь британську компанію. Але це небезпечно і дорого.

Як тобі було після Могилянки працювати будівельником?

Дуже тяжко і прекрасно водночас. Після богемного, інтелектуального середовища я потрапив до роботяг – практичних, приземлених, обивательських, суворих. Шалено бракувало цікавого спілкування. Постійна фізично втома робила мене дратівливим і спраглим до швидких задоволень – фільми, ігри, поспати, поїсти, полежати. Коли інтернет зависав чи «гальмував» комп’ютер – це за секунди виводило мене з себе. Адже коли я – герой, вже так тяжко відпрацював цілий день, то тепер все має лягти до моїх ніг: комп’ютер працювати без збоїв, їжа готуватися швидко і бути смачною і т д. Тому дрібниці дуже дратували. Співчуваю і водночас прошу пробачення за це у своєї екс.

Як попри робочий графік тобі вдавалось подорожувати і де ти встиг побувати за 22 місяці?

Тут я багато в чому завдячую своїй колишній дівчині. Після 60-годинного робочого тижня часто я не хотів нікуди їхати, в такі моменти дівчина давала мені добрячих стусанів і ми все ж вибиралися в мандри. А щодо «як» – то все дуже просто. Тут ключик у цінностях – я свідомо відмовився від заробляння $1000 аби три тижні мандрувати країною. Серед істинних заробітчан так мало хто робить, бо у них в самоназві закладений корінь і суть – заробляти. А мандри, як не крути, – це витрачання, а не заробляння. Це інвестиції у враження. Для багатьох це не цінність.

Здається, я побував у більшій кількості Британських міст, ніж українських: Единбург, Глазго, Кардіфф, Оксфорд, Кембридж, Йорк, Лінкольн, Манчестер, Ліверпуль, Брістоль, Брайтон, Свансі, Глоучестер, оз. Лох-Несс і тд. Був навіть на ледь залюдненому острові на самій півночі країни. Утримався правда від Стоунхенджа, бо досі вважаю що там просто купа каміння.

oG4NDDLniEA

Розкажи про подорож, яка найбільше запам’яталась.

Різдвяна подорож по Шотландії та Пн-Сх Англії. Там було все: атмосферні паби зі смачнючою їжею, дешеві придорожні мотелі, багато розмов, гори, ночівля в машині, сувеніри, чоловічий шопінг, прогулянки красивенними вузенькими вуличками і ріки сидру..

Яким є твій найулюбленіший спогад з Британії?

Важко виділити щось таке мега-яскраве, що затьмарювало б все інше. Перший тест-драйв зібраного електро-велосипеда, підйом на гору за Единбургом і вітер що здував найхудіших азіатів, радість від першої проданої речі на Ebay, вечір коли вдалося зібрати багато грошей на Євромайдан, рідкісні погожі ранки, коли велосипедом їздив на роботу, веломандрівка до моря.

Яке місце в Британії ти радиш відвідати всім мандрівникам?

Лондонські музеї та центр міста, район Брік-лейн, Единбург, Ліверпуль, Йорк.

FhsJRhFTZa4

Чому вирішив повернутись в Україну?

Бо скучив за проблемним і динамічним середовищем. Бо західна ситість дуже розлінює, примітивізує і сприяє моїй деградації. Бо мій дім тут. В Україні я можу повніше себе реалізувати у творчих та управлінських сферах, а там переважно у чорноробських. Бо для мене важливим є досконале володіння мовою – я обожнюю писати прозу, вірші створювати тексти, жартувати специфічно. Все це стане доступним англійською тільки через роки кропіткої праці.

Для цього мені треба стати англійським мовознавцем. Я не готовий витрачати стільки часу, аби лише інтегруватися у англійське середовище. Також дуже чітко усвідомив, що моя життєва мотивація черпає сили з українських проблем і проектів. Розвивати велорух чи Вікіпедію в Британії – мене якось не чіпляє, не надихає. Бо в Україні красивенні дівчата. Цей фактор не був вирішальним, але місце мав :)

Що плануєш робити далі?

Нещодавно знайшов роботу по спеціальності і в сферах, які мені дуже цікаві уже віддавна. Хотілось би відкрити хостел, впроваджувати інновації в міську інфраструктуру, розвивати публічні простори в містах, працювати над українським сегментом Вікіпедії. Ще хочеться колись видати настільну книгу для cпудеїв ‘’Студентська Біблія’’ та другу книгу своїх художніх текстів. А ще – багато лазити по печерах, спробувати дельтапланеризм та банджі-джампінг, багато спілкуватися із молодшими за себе, реалізовувати нові проекти з цікавими людьми.

Більше про життя Богдана в Британії дізнайтеся на його блозі.

Розмовляла Ганна Гаврилів

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.