A password will be e-mailed to you.

онисько

іванТернополянин  Іван Онисько подорожує  вже шість років. За цей час він встиг відвідати 28 країн  світу. Останню подорож мандрівник здійснив до Китаю,  назвавши її  «ЗвиChaina». За 6 місяців Іван побачив 12 країн абсолютно безкоштовно.

Із наметом за спиною та без жодної копійки в кишені автостопом мандрівник добрався до Китаю. Про пригоди та людську щедрість в дорозі Іван розповів детальніше.

– На що ти очікував, коли збирався у подорож без жодних коштів при собі?

Збираючись до Китаю, я добре розумів, що на мене очікують не найкращі умови. Багато в чому потрібно буде собі відмовити. Але склалося так, що жодного дня я не був голодний. Знаходилися люди, які не тільки безкоштовно підвозили мене, а й хотіли нагодувати. Намет, який я взяв в дорогу, використовував десь раз на тиждень, це при тому, що на початку подорожі змінював міста кожні два дні. Мене завжди запрошували люди на ночівлю. Пам’ятаю випадок в Казахстані, коли мої нові знайомі мало не побилися, де я маю ночувати. Казахстан, до речі, найгостинніша країна, де мені довелось побувати.

– Як щодо візи чи інших документів, які потрібно пред’являти на митному кордоні?

Я вирушив з дому тільки із закордонним паспортом. За час подорожі довелося оформити чотири візи. Першу візу відкрили мені до Китаю, це було в Казахстані.

– Звідки взялися кошти для візи?

Водії чи люди, з якими перетинався, давали мені дрібні гроші, які я не витрачав, бо не було потреби. Так і назбиралося на візу до Китаю. Відкрити її в Казахстані набагато легше, ніж в Україні.  Першочергово, перебуваючи ще вдома, думав добратися до Китаю і там залишитися на деякий час жити та знайти роботу. Але оскільки періодично в мене з’являлись дрібні гроші, то подумав і далі пізнавати світ і продовжив подорож до Лаосу.

– Тобі довелося працювати, щоб заробити кошти на життя?

Це було тільки один раз. Просто на вулиці, в центрі міста я продавав фоторгафії, які зробив під час подорожі.

– Під час прокладання маршрутів ти постійно був один?

Ні, не завжди. Кожного разу зустрічалися нові люди, які складали мені компанію і у мандри ми вирушали разом. Так один китаєць влаштував мені подорож по Китаю, друзі з Франції поїхали зі мною в Камбоджу, а з бразильцем я відвідав Лаос.

12106754_414339205431566_4215903722539487265_n

– Знаючи, що ти з України, про що найчастіше запитувалися твої нові знайомі?

Багато хто взагалі не знав, що таке Україна, а в тих, хто чув про таку країну, виникали асоціації із футболістом Андрієм Шевченком. Більшість людей, яких зустрічав – космополіти, вони не переймаються питанням політики, тому конфліктів у мене ніколи не виникало.

– Яка країна тобі найбільше сподобалась: де б можна було залишитися жити тому, що гарні умови для життя, хороші люди чи просто приємно там перебувати?

Під ці характеристики, які ти описала підходить Україна. З кожною новою країною, яку відкриваю для себе, Україна стає ще цікавішою. Подорожуючи, помічаю, що в нас навіть найменші дрібниці не настільки розвинуті, як в інших  країнах, а це викликає бажання покращити такий стан. Порівнюючи нашу країну з іншими, скажу, що українцям не вистачає  радості, позитивних емоцій. Намандрувавшись, я займусь  справою, яка б приносила  нашим людям більше щастя.

1422481_10202598835718019_1690009423_n

– Розкажи історію, яка тобі найбільше запам’яталася з подорожі?

Таких є багато, але про запеченого щура була найкумеднішою. Одного вечора в Лаосі я вже не зупиняв машини, а дивився, де при дорозі можна розкинути намет. Повз мене проїжджає  байкер і пропонує підвезти. Розмовляючи, я запитав чи можна переночувати у нього вдома. Як виявилося, того вечора він їхав в гості із подарунком – запеченим щуром, тоді я і спробував цей «делікатес». Якщо відключити власну огиду до цих тваринок, то м’ясо трохи схоже до курки (сміється). Звичайно після того випадку я не їв більше щурів, але ця історія  залишилася в пам’яті.

– Що можеш побажати людям, які збираються в подорож?

Єдине, що треба – готовність до аскетизму, тобто самообмеження. Потрібно абстрагуватись від бажань і сміливо можна подорожувати без грошей. На перші свої подорожі я їздив з певною сумою грошей, а потім вони мені стали не потрібними. Тому не прив’язуйте себе до фінансів, адже вони не завжди є головною річчю в подорожах.

Автор: Христина Тимофійчук

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.