A password will be e-mailed to you.

Сьогодні на Inspired досить незвичний  матеріал. В першу чергу тому, що це перша стаття, в якій набагато більше тексту, ніж зазвичай. По-друге, це перше для Inspired інтерв’ю, так би мовити, власного виробництва. Ну і найголовніше – цим записом починається серія матеріалів про тих, хто ходить по вулицях разом з нами, і тим не менш, може надихати десятки інших людей.

Це будуть матеріали про людей, які займаються кардинально різними справами, мають різний вік і живуть у різних місцях, але єдині у своєму прагненні займатись тим, що їм подобається і тим, що їх надихає. Першою людиною, історію якої розкаже Inspired, став Віталій Карпець зі Львова.

З Віталієм ми познайомились близько півроку тому, але ідея зробити інтерв’ю з ним вперше з’явилася зовсім нещодавно. Віталій є тренером з соціальних медіа, а свій вільний час присвячує мандрівкам автостопом. Саме ця тема і зацікавила нас найбільше. Поки ви читаєте ці рядки, Віталій вже на півдорозі до Байкалу.


– Коли в тебе вперше виникла ідея подорожувати автостопом? Чи вдалою була перша поїздка, можливо, якісь підводні камені траплялись?

– Якось восени минулого року я повертався зі Львова у рідний Нововолинськ у досить пізню пору. Прямих маршруток до Нововолинська вже не було, і я під’їхав на автобусі до Червонограда, звідки сподівався дістатися додому попутками. Біля супермаркету «Барвінок» зупинився Камаз з двома причепами зрізаних дерев. З вантажівки вийшов старший чоловік і попрямував до магазину купити цигарок чи ще чогось. Наздогнавши водія, я з’ясував, що він їде до Нововолинська. Радості моїй не було меж, коли він погодився підвезти мене безкоштовно. Так що через півтори години я вже був удома. Все відбулося настільки швидко, легко і просто, що я вирішив проїхатися автостопом за маршрутом Нововолинськ – Львів – Нововолинськ ще кілька разів, аби знову відчути цей драйв і романтику вільних мандрівок.

Пізніше мені на очі почали потрапляти різноманітні матеріали про подорожі: публікації в блогах мандрівників і фотографів, інтерв’ю з відомими автостоперами, відеозаписи лекцій Антона Кротова, фільми про подорожі та пригоди (“В диких условиях”/”Into the Wild” просто порвав мене на шматки), статті в газетах про диваків, які роками бродять по планеті – хто пішки, хто на велосипеді, хто на власному автомобілі, хто на попутному транспорті. Раніше мені здавалося, що вільні мандрівники (ті, хто подорожують автостопом) – якісь космічні, неземні люди, і що для таких подорожей треба бути надзвичайно сміливим і відважним. Ця думка часто виникала під час читання блогів і переглядів відеозаписів людей, що вже встигли відвідати більше сотні країн. Але, познайомившись із деякими автостоперами в житті, задавши їм кілька запитань про мандрівки і їхній стиль життя, я зрозумів, що вони – такі ж самі звичайні люди, як і решта хлопців та дівчат, яких щодня можеш зустріти на вулиці. Я переконався, що подорожувати автостопом – просто, легко і ненапряжно, і робити це може кожен.

Активно подорожувати автостопом я став зовсім нещодавно – на початку цього літа. За цей час у моїх мандрівках виникла лише одна ситуація, яка мала трохи негативний відтінок. Прямуючи з Москви до Санкт-Петербурга, я сів у машину до хлопця, який вже цілу ніч був у дорозі. Видно було, що він змучився, і пора би вже йому було перепочити. Але водій не звертав уваги на втому, тиснув на газ, грубо порушуючи при цьому правила дорожнього руху: обганяв автомобілі справа, різко повертав, не вмикаючи сигналу повороту, підрізав попутний транспорт. Сидів я в його машині, як на голках, вчепившись руками у ремінь безпеки. Коли терпець мені нарешті урвався, я попросив водія зупинитися і вийшов з автомобіля. Їхати далі з цим хлопакою я вже не хотів, бо відчував, що з ним міг би дістати проблем.

– За яким принципом ти обираєш для себе маршрут та супутників?

– Для подорожей по Україні я придбав собі путівник «Західна Україна. Відпочивай активно!». Тут зібрані описи маршрутів по цікавих місцях рідного краю. Завдяки яскравим фотографіям, опублікованим у книзі, можеш відчути, що на тебе чекає у поїздці. Часто читаю блоги мандрівників, цікавлюся, куди їздять вони. На блозі Inspired також почерпнув для себе кілька ідей для нових маршрутів :). Ще маю невеликий перелік місць, відвідати які мріяв з дитинства. Поступово ці мрії збуваються. Я ніколи не планую маршрут надто детально. Визначаю одне-два місця, куди хочу дістатися, а далі просто довіряюся дорозі. Часто водії, що мене підвозять, розповідають про нові цікаві місцини, от і їду в ті краї, про які раніше навіть не чув. У мандрівці можу спонтанно змінювати плани, покладаюся на свою інтуїцію: їду туди, куди кличе душа.

У свої мандрівки я часто вирушаю з близькими друзями. Дехто з них раніше подорожував автостопом, а для когось поїздка зі мною була першим таким досвідом. Зазвичай беру з собою людей, з якими цікаво, приємно і комфортно проводити час і спілкуватися у звичних умовах. Особливу увагу звертаю на їхню фізичну витривалість та емоційну стійкість.

У подорожах автостопом часто доводиться переходити з рюкзаком на плечах з місця на місце у пошуках вигідної позиції для стопу, іноді можна простояти декілька годин на трасі, чекаючи на свою попутку, часом ми ночуємо під відкритим небом у не дуже комфортних умовах. Треба бути до цього готовим. Новачків беру з собою лише в тому випадку, коли вони мені повністю довіряються і погоджуються виконувати усі мої вказівки в дорозі. Я переконаний, що мандрівка повинна приносити задоволення і радість усім учасникам, тому беру з собою позитивних, відкритих і доброзичливих людей.

– Що найбільше тобі подобається в таких подорожах і що тебе в них надихає?

– Кожна мандрівка – це пригода, яка дозволяє прокинутися від звичної рутини і відчути, що ти реально живеш, а не спиш на ходу. Ніколи не знаєш, яких людей зустрінеш в дорозі. Навіть проїжджаючи відомими маршрутами, отримуєш свіжі враження, відкриваєш нові місця, потрапляєш у нові драйвові ситуації. І такі замінники життя, як телебачення чи безцільне зависання в інтернеті поступово відходять на задній план. Самостійно визначаючи маршрут по карті, зупиняючи попутки, домовляючись про нічліг у нових знайомих, відчуваєш, що ти в цьому житті на щось впливаєш, що ти на 100% відповідальний за все, що з тобою відбувається. Найбільше надихає відчуття легкості і польоту, яке з’являється, коли просто довіряєшся світові і вдячно радієш з тих пригод, учасником яких стаєш під час мандрівок. Ти починаєш розуміти, що світ відкритий, він добрий і гостинно, з любов’ю прийме тебе у будь-якому місці, де б ти не був.

– Який життєвий досвід ти виніс з таких подорожей?

– Стоячи на трасі і пиняючи попутки, я нерідко задумувався, чому серед десятків і сотень машин, які проїжджають повз, зупиняється саме ця, а не інакша? Чому ти їдеш далі з цим водієм, а не з іншим чоловіком? Чому у подорожах часто все відбувається легко і просто, але іноді трапляються неприємні напряги і ситуації? Зараз я помічаю, що дуже багато залежить від твого настрою, від тих думок, які крутяться у твоїй голові. Якщо думаєш про щось хороше і добре, відчуваєш вдячність за те, що вже маєш, за те, які нові місця відвідав, за нових знайомих, котрі допомогли тобі в дорозі, тоді ти притягуєш до себе позитивних і класних людей, тоді все складається гладко. Але як тільки дозволиш собі подумати про когось погано, впустиш у серце сумнів, затамуєш на когось образу, тоді будеш стояти на трасі годинами і притягуватимеш до себе негативних людей і погані ситуації.

– Що порадиш тим, хто також хотів би подорожувати автостопом?

– Якщо відчуваєш, що тебе тягне в мандри, не відкладай свої подорожі на завтра, на наступний тиждень, на рік, чи на наступне життя. Просто впевнено вийди на трасу і підніми руку. Далі все станеться само собою. Якщо сумніваєшся, попроси досвідченого автостопера поїхати з тобою. Якщо ж поблизу немає таких знайомих, завантаж і прочитай книги Антона Кротова «Практика вольных путешествий», «220 вопросов, 220 ответов об автостопе и обо всём». У цих книгах ти знайдеш відповіді на свої запитання, вони допоможуть розвіяти твої сумніви. Поїдь в недалеку одноденну мандрівку самостійно. Якщо ця подорож тобі сподобається, то вирушай у наступну, поступово нарощуючи тривалість та відстань. Знайди в інтернеті блоги автостоперів, познайомся з ними. Розпитай, з чого вони починали свої мандрівки. Повір, якщо маєш голову на плечах, то мандрувати автостопом і отримувати від цього задоволення зможеш!

Як вам розповідь Віталія? Чи наважувались ви хоча б раз здійснити подорож автостопом? Візьміть участь в опитуваннях на наших сторінках у Facebook або Twitter.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.