A password will be e-mailed to you.

50ideas

Ситуація майже в кожному українському місті сьогодні складна: дороги погані, будівництво хаотичне, розуміння того, що потрібно зробити, а що навпаки, заборонити – немає. Навіть у разі документально прийнятого генерального плану, місто може розвиватися далеко не так, як могло б.

Ми вирішили скласти список з 50 ідей, які стануть в нагоді будь-якому українському місту – і брали до уваги найкращий досвід з реалізованих проектів – в Україні, Росії, Європі та США. Ми розподілили всі 50 ідей на три категорії складності: прості, середні та складні. Кожна з них потребує більшого часу/ресурсів/затрат на втілення. Проте, не так це вже й складно: єдине, що треба мати в будь-якому разі – це чітку волю та бажання працювати. Ми впевнені, що втілення хоча б однієї ідеї з цього списку здатне змінити життя українського міста на краще. 


Швидко та недорого

Мобільна бібліотека мандрує Україною

1) Безкоштовна цифрова бібліотека. Коли ви востаннє були в бібліотеці і брали там паперову книгу? Отож-бо й воно. Радянський тип бібліотечної справи відходить в минуле, і вже навіть школярі і студенти – категорії населення, які мали б регулярно користуватись бібліотеками, не мають бажання туди йти. В цифрову епоху, коли в кожного вдома є принаймні один гаджет, нерозумно не використовувати цей потенціал. Для початку – у співпраці з компаніями, як це показує досвід МТС у великих містах України. А далі вже можна буде подумати про щось більш сучасне.

Batumi bike rent

2) Сервіс оренди велосипедів. Повертаючись до теми велоруху, неможливо популяризувати його, не давши людям спробувати. Поступово, але впевнено, точки, де можна взяти в оренду на годину, дві, або на цілий день велосипед, з’являються на території країн колишнього СРСР. [Досвід]

3) Прибрати зовнішню рекламу з історичного центру міста. Пройдіть центральними вулицями та площами свого міста, погляньте навколо та вгору – чи багато ви можете побачити? Чи видно, власне, саме місто? Ні, його не видно, адже прекрасні фасади сховані за убогою рекламою біл-бордів, якої останнім часом стало так багато, що мозок просто не звертає на неї уваги. Захисники рекламних щитів (а зазвичай це міська влада і рекламні агенції) скажуть: “Як, це неможливо, місто втратить прибутки!”. А ми їм у відповідь покажемо цьогорічний досвід Москви, який доказує: знімати рекламні щити не тільки варто, а і корисно. Відтепер місця на щитах, що залишились, продаються за принципом аукціону, і вже принесли міському бюджету 70 млрд рублів. [Досвід]

4) Встановити правила оформлення вивісок магазинів. 20 різних шрифтів, 30 різних кольорів – і колись прекрасна вулиця перетворюється у середньостатистичний Шанхай. Вседозволеність та хаос у місцевому самоврядуванні, з одного боку, та повний несмак у власників магазинів, – з іншого, спричинили появу захаращених вивісками фасадів. Аби цього не трапилось, достатньо зробити лише 2 справи: прийняти на законодавчому рівні правила та вимоги щодо зовнішнього вигляду цих вивісок, та поступово демонтувати старі й страшні на нові. Думаєте, важко? Знову ж таки – ні. В Москві цього року прийняли дизайн-код вулиць, розробкою якого займалася Студія Артемія Лєбєдєва. [Досвід]

lihtar

5) Ліхтарі-вказівники. Ідей щодо оформлення вуличних вказівників є багато, і на вулицях українських міст ми можемо побачити як хороші, так і невдалі варіанти. В цьому випадку захотілось поділитись досвідом Ужгорода: там вуличні вказівники сумістили з ліхтарями, і цей симбіоз вийшов досить вдалим. Ліхтарі мали ще стати в мабутньому точками безкоштовного вайфаю в центрі, але на це вже, ймовірно, грошей не вистачило.

6) Публічний безкоштовний wi-fi. Коли турист приїжджає в Тбілісі, йому пропонується законектитись до безкоштовної wi-fi-мережі, що має назву “Tbilisi loves you”. Як ви думаєте, наскільки великі шанси, що людині це сподобається і вона захоче повернутись сюди ще раз? Правильно – великі. Тому безкоштовний вай-фай на центральних вулицях та площах міста не така вже й безнадійна ідея.

7) Єдиний онлайн-центр для звернень громадян. Аби не створювати велетенських черг з людей, які приходять поділитися своїми проблемами та сподіваються на їх вирішення, варто створити єдину онлайн-систему, де людина зможе зареєструвати свою проблему та направити до потрібного відомства. Щось на зразок УкрЯми, але з дієздатним результатом: база проблем сама по собі нецікава, якщо не передбачається їхнє вирішення.

item_65605

8) Інтерактивні скульптури. Розглядати пам’ятники – це цікаво, особливо якщо вони мають сотні років. Але тепер ми можемо робити інтерактивні скульптури – які рухаються, перетворюються, і привертають увагу тисяч людей. Наприклад, як скульптура закоханих у Батумі, яка “сходиться” і “розходиться” кожні 15 хвилин.

9) Зелені насадження та клумби. Створити парк – недешеве задоволення, як і звичайна висадка дерев. Швидкий та дешевий спосіб озеленення вулиці – рослинність у спеціальних бочках/горшках/клумбах. Виглядає не менш круто, догляду вимагає небагато і коштує не так дорого, як здавалось би.

10) Публічні туалети. Мало хто любить розмовляти про це, але коли вас “кличе” природна потреба, то наші міста виявляються абсолютно не пристосованими до цього. Зазвичай серед публічних туалетів в центрі – 1-2 точки радянського типу і вигляду. В Києві на Хрещатику тимчасово знайшли вирішення цієї проблеми, поставивши біотуалети пристойного виду. А ось як виглядає аналогічний біотуалет у Лондоні.

11) Табло з графіком руху. Очікування громадського транспорту в Україні рівнозначне гаданню на кавовій гущі: ти ніколи не знаєш, коли прийде автобус, якого напрямку він, і чи прийде взагалі. Якщо на вулицях грузинського Батумі та українського Львова вже почали з”являтись електронні табло з графіком руху громадського транспорту, то й іншим містам це під силу. Проте, ідея працюватиме лише з комплексним покращенням всього транспорту у місті. [Досвід Вінниці]

12) Соціальні контейнери. На противагу сміттєвим бакам є доцільність встановити по місту кілька точок для збору вживаного одягу: адже часто, роблячи генеральне прибирання, ми вирішуємо позбутись десятків речей, які могли б ще стати в нагоді людям з поганим соціальним статусом. [Досвід Львова]

_Dobri Ludy_Donetsk _Vaktsynatsiya_Kherson

13) Розмальовані стіни. Значна частина житлового фонду українських міст побудована за радянських часів, і зараз наші будинки – сірі, непривабливі та часом навіть моторошні. Виправити ситуацію легко: віддайте стіни будинків для розмальовування митцям, як це щороку роблять на фестивалі Республіка у Кам”янці-Подільському, і колись похмурий район отримає нове яскраве життя.

14) Провокуйте креативність. Мистецтво не виникає саме по собі, як і решта культурного життя у місті. Його треба стимулювати, дати поштовх для розвитку, і найголовніше – не заважати. Взяти хоча б для прикладу київський фестиваль Kyiv Sculpture Project.

Before I Die

15) Стіна “Before I Die”. Все почалося з китайської дівчини Кенді Чанг, яка встановила у своєму місті чорну стіну з трафаретними надписами “Before I Die, I want to…”. Перехожим пропонувалось дописати власні мрії та бажання, які вони хочуть здійснити за життя. Ідея стала настільки популярною, що швидко поширилася світом: тепер такі стіни можна зустріти на фестивалях, на міських вулицях та святах. Чому б не дізнатись, про що мріють жителі українських міст?

16) Навігація для автобусів. Транспортна система повинна бути життєздатною не лише для жителів міста, а й для його гостей. Коли з-за рогу повертає невідомо який автобус з заляпаним номером та переліком маловідомих вулиць, набраних Capslock, це не сильно допоможе зорієнтуватися у виборі – сідати вам на нього чи ні.

17) Інтерактивні музеї. Час нудних виставок та споглядань глечиків минає: у світі активно застосовують нові технології для заохочення відвідувачів у музеях. Створіть цікавий ролик, поставте проектор, поставте екрани, запросіть відвідувачів взяти участь, долучитися до експозиції – але не змушуйте їх бути пасивними споглядачами – за таке ніхто не захоче платити гроші. Це стосується і всіх “славетних і стародавніх” замків на території України, які більше нагадують груду каменю.

18) Обмін людьми. Чи багато жителі Луганська знають про Чернівці? А жителі Франківська про Суми? Якщо тверезо поглянути, то ми взагалі майже нічого не знаємо про тих, з ким живемо в одній країні. Але у всіх нас – спільні проблеми. Чому б не спробувати розвіяти стереотипи, обмінятись досвідом, проблемами та спільно розробити шляхи їх вирішення? Короткострокові обміни людей з метою покращення міст стали б чудовим зразком співпраці в Україні.

19) Облаштування пустирів. В кожному місті є незайняті ділянки, які роками приваблюють бродячих собак, людей, сміття, і фактично не несуть ніякої користі. Чому б не перетворити їх у щось більш цивілізоване? Пустирі, навіть ті, які вже перебувають у власності, можна використати з благородними намірами. [Досвід різних міст]

Середньої тривалості та вартості

bike

20) Створення велодоріжок та велопарковок. Для початку – хоча б в історичному центрі, а в перспективі – по всіх кварталах. Так, ми в курсі, що в нас ще навіть дороги для автомобілів не всюди є, не кажучи про велосипеди. Пересідання на велосипеди – загальноєвропейський тренд останніх років: це екологічно, це дешево і це корисно для здоров”я. Без відповідної інфраструктури ніхто не буде витягувати велосипед з комори, побоюючись, що його переїде автомобіль, а колесо застрягне у відкритому каналізаційному люку. І, до речі, для тих, хто каже, що велодоріжки – це неприбуткове і нікому не потрібне заняття, маємо залізний аргумент: доведено, що вони збільшують прибутковість закладів та вартість будинків, розташованих поблизу. [Дослідження]

Логотип Мельбурна

21) Створити логотип і бренд міста. Звісно, при повній відсутності стратегії розвитку міста та розбитих дорогах, займатись розробкою бренду було б дурістю. Але рано чи пізно всі зрозуміють, що саме такі візуали – і є тією мовою спілкування міського середовища з його гостями. Те, як місто себе позиціонує, залежить його майбутнє в геосоціальному просторі. Поки що ж ми можемо вивчати негативний досвід – наприклад, фірмовий стиль Дніпропетровська, за який заплатили 300 тисяч гривень, і який, м’яко кажучи, не надто вражає.

22) Система навігації по місту. Яким би крутим ваше місто не було, людині, яка потрапляє до нього вперше, досить важко зорієнтуватися з першого разу. Тим більше, якщо це міста середньовічного типу (тісний, заплутаний центр і великі околиці). Якщо ви хочете, аби гості вашого міста не заблукали, побачили всі цікаві місця та залишились задоволеними – створіть систему навігації. Хорошим досвідом є львівський та київський, де для туристів встановили численні борди з означенням ключових місць на карті міста та як до них дістатись.

23) Обмеження використання МАФів. Малі архітектурні форми, або, як їх ще називають, МАФи – це біда сучасної України. Якщо в 90-х всі торгували з одноденних палаток, то зараз для цього використовують пластикові або дерев’яні кіоски, зовнішній вигляд яких далеко не вписується у архітектурні ансамблі навколишніх вулиць. Для того, аби місто знову не перетворювалось у Шанхай, варто обмежити використання МАФів – для початку хоча б встановити для них крутий дизайн і дозволені місця.

24) Впорядкувати вуличні ринки. Як би вам не було шкода бабусь, але торгувати овочами, фруктами та молочними продуктами з землі – це неправильно. Закон повинен бути рівним для всіх – не можна дозволяти стихійним ринкам продукувати антисанітарію та безлад на тротуарах.

25) Нічні рейси громадського транспорту. У великих містах ця проблема не є настільки нагальною, проте в містах з чисельністю населення до 500 тисяч пізнього вечора або взагалі, вночі, досить важко зустріти автобус, який довезе вас додому. Якщо це питання є справді актуальним для вашого міста, то можливо варто запустити нічні рейси? Які, наприклад, будуть курсувати раз на годину за визначеним маршрутом?

26) Інвентаризація всього майна і земель. Здається, в жодному українському місті достеменно не знають, що, де, та в чиїй власності знаходиться. Земельні ділянки відчужуються по декілька разів, державно майно непомітно списується, а будинки державного значення належать невідомо кому. Лише наявність прозорої кадастрової системи, яка доступна для перегляду будь-кому, та інвентаризація всього, що є в місті, дозволить побачити, якими ресурсами воно володіє.

27) Енергозберігаюче освітлення. Навіть банальні енергозберігаючі лампочки ще не набули в Україні значного поширення, аби можна було казати про їх повну перемогу. В Європі, натомість, законодавчо заборонили лампи розжарювання, які не лише шкодять екології, а й неефективно витрачають енергію.

7354_1280

28) Сортування сміття. На даний момент від 5% до 7% території України становлять смітники. Для того, аби сміття не накопичувалось, а перероблювалось, для початку треба його посортувати. І бажано, аби це робили люди самостійно. Перші ознаки прогресу можна вгледіти на вулицях деяких міст: у Львові протягом кількох останніх років активно впроваджують процедуру роздільного збору сміття біля будинків. [Чому потрібно сортувати сміття, pdf]

29) Безпечні дитячі майданчики. В десятках міст України досі функціонує старе залізяччя радянського зразка, яке іменується дитячими каруселями, і від несправності яких щороку страждають діти. Такі аварійні майданчики треба закрити, і натомість облаштувати нові. Нехай це відбувається у співпраці з відомими брендами та компаніями – краще такий піар, ніж людські жертви.

2048

30) Безкоштовні спортивні майданчики. Якщо вам не хочеться, аби молодь вечорами вправлялася у алкоголізмі та посиденьках з “сємками”, організуйте додатковий варіант дозвілля. У кожному спальному кварталі повинні бути безкоштовні публічні спортивні майданчики, на які може прийти кожен охочий. Не всі мають гроші чи бажання відвідувати фітнес-зали, а такі ініціативи були б чудовим методом стимулювати та розвивати здоровий спосіб життя.

31) Смітники. Чим довше людині треба часу, щоб знайти смітник, тим менше шансів, що сміття потрапить до цілі, а не повз неї. В місцях масового скупчення людей життєво необхідні смітники – навіть у найбільш свідомих громадян не вистачить терпіння, аби не кинути щось під найближче дерево. І ще: бажано ставити ці смітники не біля лавочок, Артемій Лєбєдєв пояснить вам, чому.

32) Лежачі поліцейські. Простий, але вкрай ефективний спосіб захистити пішоходів на завантажених трафіком вулицях. Якщо немає потреби чи можливості організувати світлофорне регулювання руху – то лежачі поліцейські дуже ефективно зупиняють водіїв, які люблять поганяти – тим більше, біля навчальних та громадських закладів.

33) Прийняття генерального плану міста. Жодні реформи неможливі без чогось основного – дорожньої карти, інструкції, правил – які регулюватимуть все. Такою інструкцією для кожного міста має стати його генеральний план. Не сфальшований папірець з правками заради тимчасової вигоди місцевих олігархів, а справжній план дій на найближчі роки. Саме від нього потрібно буде відштовхуватись у всіх подальших реформах.

34) Камери відеоспостереження. Як запобігти злочинам? Як мінімум – попередити. Камери відеоспостереження допоможуть не лише зафіксувати можливі злочини, а й вберегти проблемні квартали: мало хто захоче робити погані речі під прицілом камер. Або навіть їх муляжів: цікаво було б провести експеримент з такими муляжами, запевнивши всіх, що це справжні камери і справжнє відеоспостереження. Люди повірять і результат буде той самий :)

35) Програма озеленення міста. Посадити 100500 кущів амброзії – це не озеленити місто, а нашкодити йому. Програма з грамотного озеленення, створення парків, підтримання існуючих насаджень, повинна бути складовою генерального плану. Якщо ви не хочете перетворитись в бездушне і задушне місто, турбуйтесь про зелень.

PPS-article_granville-island1

36) Нові громадські простори. Місто – це в першу чергу public space, місця, в яких перетинаються події, долі та життя. В першу чергу ви підете на площу, сквер або інший затишний куточок, а не черговий торговий центр. Тому треба турбуватись про те, аби такі місця існували та розвивались. Це не так вже й важко – маленький куточок public space можна зробити і власними зусиллями. [Досвід Львова]

Довго та недешево

Loft

37) Передати старі заводи і приміщення під коворкінги і креативні центри. В кожному українському місті, в якій області б воно не знаходилось, є кілька радянських будівель з вибитими вікнами, які вже роками стоять без діла. Зазвичай – це залишки старих підприємств або установ, які не пережили розпаду колись великої країни. Так чому б не використати ці будівлі на добру справу? Чимало молодих людей мають достатньо ідей щодо того, чим зайняти себе у житті. Але їм банально не вистачає місця для втілення цих ідей: стартапи, художники, дизайнери, та інші творчі і молоді люди банально не мають грошей, щоб сплачувати дорогу оренду і винаймати собі офіси. Для успіху цього проекту треба дві складові: воля міської влади, якій не шкода віддати щось, та інвестор, який приведе будівлю в нормальний стан. Рік-два, і колись страшна і покинута територія стане новим міським магнітом, куди буде тягнутися молодь та творча інтелігенція.

38) Окремі смуги руху для громадського транспорту. Потрібно зрозуміти ключову ідею: місто для людей, а не для автомобілів. Саме тому десятки пасажирів автобусів та іншого наземного громадського транспорту, не мають чекати в заторах стільки ж, як і власники джипів. Досвід Енріке Пеньялоси – мера Боготи, який всього за три роки перетворив місто з нетрів у цивілізацію, доводить, що це правильний шлях. [Досвід]

39) Туристичні інфоцентри. Для тих, кому карти міста з цікавинками буде мало, варто заглянути в спеціальні туристично-інформаційні центри, які можна знайти за великою літерою “і” в зеленому кружечку. Ініціатива створення таких центрів, які, між іншим, уже функціонують в багатьох містах України, повинна йти від місцевої влади. В такому центрі турист може отримати безкоштовну карту міста, дізнатися про можливості щодо поселення, придбати квитки на громадський транспорт, замовити екскурсії, тощо. Живе спілкування з навченими фахівцями (бажано – ще й тими, які володіють англійською) набагато приємніше, ніж хаотичне перепитування в перехожих, як знайти вокзал.

40) Сонячні панелі на даху зупинок. Зробити енергетично незалежні зупинки громадського транспорту, які б вночі не лякали б людей мороком, а навпаки, освітлювались – з цією задачею цілком справляються сонячні панелі, які можна помістити на даху зупинки.

41) Ліквідація центрального опалення на користь міні-котелень. Мало хто пам’ятає, але взимку 2006 року жителі Алчевська залишилися під загрозою замерзання: через помилку комунальників центральне опалення в місті повністю зупинилося, і мороз зруйнував його. Ми чудово знаємо, що центральні системи опалення в інших містах України знаходяться у не набагато кращому стані: тож перш ніж подібне повториться ще десь, чи не варто вжити попереджувальних заходів? Один з варіантів – перехід на індивідуальне опалення кварталів та будинків. Міні-котельня в кожному дворі – це індивідуальний підхід до регулювання температури в помешканнях багатоквартирних будинків.

SONY DSC

42) Знесення естакад на користь міського транспорту. Проблема заторів не вирішується будівництвом нових магістралей, розвязок та естакад: це наче паливо для автомобілів, більше доріг – більше заторів. В Парижі, на щастя, це зрозуміли, і вирішили позносити естакади на користь трамваю. [Досвід]

43) Реконструкція вулиць для підвищення безпеки. Як виглядає ідеальна вулиця? Це не лише шматок асфальту, по якому може проїхати автомобіль, це і велодоріжка, тротуар, відокремлення, каналізайні системи, розмітка, острівці безпеки для пішоходів, доступність для людей з обмеженими можливостями. Ідеальність складається з дрібниць: досвід Орландо і досвід Парижу.

44) Програма ліквідації старого житла. Москва пройшла вже цей етап практично повністю, а в Україні лише почали задумуватись про це. Так звані “хрущовки”, які були зведені в 60-80х роках минулого століття в якості швидкого вирішення житлової проблеми післявоєнного часу, майже повністю вичерпали свій ресурс. І тим не менш, в них продовжують проживати 25% населення України. Рано чи пізно це питання постане ще серйозніше, тож варто починати його вирішувати вже зараз.

45) Ліквідація втрат тепла. Одного разу хтось здогадався взимку вдягнути тепловізори та поглянути на наші з вами вулиці. Результат був неймовірний: значна кількість тепла, яке покликане обігрівати будинки, просто втрачається по дорозі, прогріваючи асфальт та повітря. Одне з завдань модернізації комунальних служб – це ліквідація таких втрат.

5 (1)

46) Підземні паркінги. Замість того, аби відводити такі потрібні та дорогі земельні ділянки під паркінги, краще використати підземний простір. На поверхі знадобиться облаштувати всього заїзд та виїзд для автомобілів, в той час як простір над паркінгом можна задіяти значно ефективніше. Якщо ви не хочете, аби узбіччя ваших вулиць були затиснуті автомобілями, будуйте паркінги. І ховайте їх під землю.

47) Виведення бізнес-центрів в окремі квартали. Загальноєвропейська тенденція – це виведення великих бізнес-центрів поза межі історичного центру. Це дозволяє розвантажити транспортні вузли та сконцентрувати ділову діяльність міста в певному місці. Один з найяскравіших прикладів такого процесу – район Де Фанс у Парижі.

48) Реконструкція систем водопостачання. Здається, ми не в пустелі живемо, але з водою у нас вкрай складно. Не всі міста здатні похвалитися цілодобовим водопостачанням, і це здебільшого залежить від наполегливості місцевих адміністрацій та комунальних служб. Зробити цілодобове водопостачання та налагодити фільтрацію стоків – це банальне, але досі актуальне для українських міст завдання.

5 (2)

49) Реставрація фасадів. Якщо ви не хочете, аби будинки в центрі міста впали перехожим на голову, а туристи досі мали що фотографувати – потрібно зайнятись збереженням історичних фасадів. Печальна ситуація: кафе на першому поверсі знайшло фінанси і бажання відреставрувати свій шматок фасаду, а решта будівлі скоро завалиться. Треба окреслити межі історичного центру, паспортизувати кожен фасад, і на основі роздільного фінансування (50% – влада, 50% – власник) відреставрувати їх.

50) Повністю пішохідні вулиці. Що за наглість – заборонити автомобілям в’їзд та перетворити вулицю на повністю пішохідну? Виявляється, у цьому є своя користь – це не лише ще один public space, а й конкретна вигода для всього, що розташоване на цій вулиці. Пішохідні вулиці роблять місто привабливішим. [Досвід Росії]


Маєте власні ідеї, які могли б доповнити цей матеріал? Хочете щось заперечити/додати/покритикувати? Будемо раді вашим думкам в коментарях. А ще краще – посиланням на практичний – реальний, а не віртуальний – спосіб вирішення проблем. Можете вважати цей пост теоретичним початком, з якого ми почнемо більше розповідати про корисні речі, які можуть змінити життя наших міст.

Хочете стати спонсором рубрики Inspired City? Пишіть: inspired.ua@gmail.com

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.