[ads-pc-2]

Ми продовжуємо нашу рубрику Фотопрофіль, в рамках якої знайомимо вас з найцікавішими фотографами України. В сьогоднішньому випуску – Євген Тимашов, визнаний майстер пейзажного фото, який народився в Горлівці.

– Як почалася ваша любов до фотографії і чому?

– Вперше з фотографією я зіткнувся в дитинстві. Батьки записали мене до фотогуртка, в мене була куплена для цих занять Смена 8М і “мобільна” темна кімната, яка оперативно розгортається і згортається у ванній. Всі необхідні речі для проявлення плівки та друку фотографій були куплені в комісійному за якісь смішні гроші, і я був щасливий, що це все у мене є. Потім зацікавлення до фотографії плавно пішло на спад, і повернувся я до цього заняття тільки в 2007 році. Я купив собі цифрову дзеркалку Nikon D80, спочатку знімав все підряд, але незабаром захопився пейзажем і з тих пір знімаю тільки природу.

– В яких жанрах почуваєте себе найбільш упевнено і які бачите в них переваги?

– Для мене фотографія – це фотозйомка пейзажу. Це жанр, який повністю захоплює мене, який я дуже добре відчуваю і розумію. Я люблю дику природу. Простори, свободу і самотність. Фотокамера дозволяє мені ділитися своїми почуттями та емоціями, які я відчуваю в диких місцях, з іншими людьми. І те, що у мене виходить це робити добре – велике щастя. На зйомках, незважаючи на труднощі і фізичну втому, я відчуваю себе живим. Кращі думки та ідеї приходять до мене саме там.

– Де берете натхнення для роботи?

– У першу чергу натхнення мені дарує сама природа. Мені завжди цікаво знайомитися з новими місцями. Знайомитися без поспіху, розмірено, вдумливо. Кожен успішний кадр, кожен гарний захід сонця або світанок – все це надихає і створює емоційний поштовх до того, щоб створювати фотографії знову і знову. Безумовно, я надихаюсь і творчістю інших людей. І це не тільки фотографи. Кіно, музика, книги – все це створює навколо тебе творчу атмосферу, без якої дуже складно створювати щось цікаве самому.

– Чого б хотіли зробити, що не робили ще раніше?

– Складно ось так відразу видати правильну відповідь, тому що я ніколи перед собою питання саме так не ставив. Але, перше, що спадає на думку – це на якийсь час зануритися в романи Жуля Верна, пройшовши під вітрилом від мису Горн до мису Доброї надії із заїздом в Антарктиду і острови Південної Георгії. І все це з камерою в руках, звичайно ж. Але це всього-лише один з прикладів. Якщо говорити узагальнено, то напевно мені хотілося б зробити фотопроект, пронизаний атмосферою того, що мені дуже близько: романтики, пригод і випробувань.

Блог Євгена http://www.fotografia.com.ua/