[ads-pc-2]

Дизайнери в уявленні більшості не-дизайнерів цілими днями малюють ескізи, роблять макети, сидять за велетенськими моніторами та шкрябають щось на планшетах. Про те, що серед них багато цікавих людей і що вони теж читають цікаві книги, ми чомусь не задумуємось. А даремно. Наш сьогоднішній гість, Денис Суділковський, – саме такий цікавий співрозмовник та дизайнер.

– Привіт, Денисе. Розкажи трохи про себе та про те, чим займаєшся, читачам Inspired.

– Це насправді філософське запитання. Ще років 5-10 тому на візитівках красувалась посада арт-директора, наразі там напис «вирішую задачі». В мого заняття немає професії. Та й справді: як назвати людину, що до обіду копирсається в даних статистики в одному з проектів, ввечері аналізує патерни поведінки спортсменів-аматорів на льоду, а у перерві допомогає з вигадуванням ідей для тематичного весілля, котре організує агенція дружини, а ще – ділиться досвідом у журналі Prodesign.in.ua, чи вивчає ще одну мову програмування? ;)

Правильною відповіддю на це запитання могло б бути «займаюсь створенням щастя», але я ще не настільки просвітлений. Мені цікаво змінювати світ на краще, намагаюсь присвячувати цьому все більше часу.

– Наскільки велику роль відіграють книги в роботі веб-дизайнера? Чув, що ти й сам написав книгу… Розкажи про неї і про те, чи читаєш професійну літературу. Якщо читаєш – які книги порадив би тим, хто хоче самотужки опанувати веб-дизайн?

– Сприймати книги виключно як джерело знань в умовах швидкості змін сучасних технологій веб-дизайну — трохи безглуздо. Набагато швидше можна чомусь навчитись, переглядаючи відео на YouTube, читаючи тематичні блоги або проходячи курс на Coursera. А ще краще: особисто познайомитись у Фейсбуці з лідерами галузі і напроситися до них у помічники. Практика і наслідування — найкращі вчителі.

Проте книги — це можливість почути думки інших. Чути й розуміти — це найголовніше вміння для дизайнера (не тільки «веб» та й певно не тільки «дизайнера»). Будь-який дизайн є діалогом між об’єктом та його користувачем. Спробуйте проаналізувати, як автор керує вашими емоціями та увагою, що змушує вас думати, переживати, спробуйте викликати в інших ці почуття своїми інструментами (від акварелі й фотошопу – до фотоапарату чи навіть javascript).

Сприймати книги виключно як джерело знань в умовах швидкості змін сучасних технологій веб-дизайну — трохи безглуздо.

При читанні професійної літератури використовую лайфхак: сприймаю всю інформацію як застарілу. Це вже є, це вже існує, це вже застосовують багато років багато людей — читаючи, намагаюсь передбачити наступні кроки розвитку ідей автора. Таким чином тренується рефлекс вдосконалення навколишнього світу, а це – єдине, для чого народжуються дизайнери.

Для бажаючих опанувати веб-дизайн порадив би читати книжки для розуму, а не для знань:

• «Как люди думают» (Д. Чернишов)
• «Найти идею. Введение в ТРИЗ» (Генріх Альтшуллєр) — дуже складна, але книга змінила моє професійне життя
• The Mobile Frontier (Rachel Hinman)
• «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»

І все ж одна хай для знань — 365 порад, як не робити повний bullshit: Graphic Design Rules.

Моя книга «Интернет решает» — це був швидше експеримент, чи навіть задовільнення божевільної і нездійсненної (тоді так здавалось) ідеї до 25 років опублікувати книгу. Рік роботи – і мрія перетворилась на галочку в переліку життєвих досягнень. Книга написана для підприємців-початківців, котрі думають що інтернет лише для завантажування серіалів чи порно. І для моєї мами, щоб зайвий раз пишалась сином перед подругами :)

– Читаєш в “цифрі” чи й паперові книжки купуєш?

– Тільки цифра, тільки хардкор :) Рік тому в домі завівся Kindle — вдень читаю переважно з нього, в дорозі чи вночі — телефон. Єдине використання паперових книжок — придбати і дати почитати комусь зі співробітників: такий-собі натяк на те, що треба розвиватись.

– Від роботи – до відпочинку. Чи читаєш ти художню літературу? Якщо так – то чи є улюблені автори / твори?

– Зізнаюсь, що до років 20 терпіти не міг художню літературу (і цій відразі завдячую викладачці зарубіжної літератури з її проросійськими нахилами). Чи не перша книжка не ділової тематики прочитана з задоволенням у моєму житті — Ірена Карпа «Фройд би плакав» (дівчина, що подарувала цю книгу згодом стала моєю дружиною ;-) Легке чтиво для розслаблення мізків та іншого погляду на життя.

Нещодавно закінчив збірку коротких творів Булгакова, тепер взявся за «Декамерон» Джованні Боккаччо. Певно для художньої літератури треба подорослішати (чешу бороду з філософським поглядом за горизонт :))

– Що тобі як читачеві подобається / не подобається в сучасній книжковій індустрії загалом і в українських книжкових крамницях зокрема?

– В українській літературі (від видавництва до книжкових молів) мені не подобається комплекс неповноцінності. Є нереально круті паперові штуки, – взяти хоча б «Даогопак», – але про їх існування більшість навіть не здогадується. Все це йде як експеримент концептуалістів, а має стати національною ідеєю.

У конкуренти комп’ютерним іграм та соціалочкам наступному поколінню промоутерять книжки з особистої підбірки Наталії Феліксовни, 48-річної неодруженої бібліотекарки в райцентрі, і цим намагаються привити любов до літератури? Зась і грець: піду краще повбиваю монстрів на айфоні. А все може бути інакше.

– Наостанок – декілька побажань для усіх, хто читає Inspired.

– Сьогодні гарний день, щоб змінити своє життя. Be inspired!

Фото: зі сторінки Дениса у Facebook